Едуард приступа (діля), музикант, композитор - 20.06.2016 09_00 — новини укрінформ е деньги онлайн

Едуард приступа (діля), музикант, композитор - 20.06.2016 09_00 — новини укрінформ е деньги онлайн

- До церкви ходили?

- Так, звичайно! Знаходив там душевний спокій і відчував підтримку небес. А тоді вже зникав страх, що з'явився одразу після встановлення діагнозу. Коли тобі кажуть про смертельну хворобу, ти не знаєш, як підуть усі процеси, починаєш додумувати, прогнозувати, і стає лячно. Щоб цього позбутися, я молився. І це мені надавало сили. Я вставав о 5-6 ранку, їхав до храму, відстоював служби і там звертався до Бога. Це неоціненна духовна підтримка. В той час мені також здавалося, що я більше не буду займатися музикою. Чому? Я навіть не знаю. Але згодом - вже в Їзраїлі, якось я прокинувся: дивлюся, який день світлий... Я помолився,

прийняв душ, прогулявся до моря, повернувся, і руки самі потяглися до гітари, яка там без діла більше тижня стояла. Я став награвати якусь мелодію, з'явилася гармонія і народилася нова композиція... Згодом я показав цю мелодію поетові Миколі Бровченку. І він написав дуже позитивний текст. Так з'явилася пісня «Байдики». А на «Першому концерті літа» - моєму першому сольному концерті за рік, відбулася прем'єра цієї пісні. Людям вона сподобалася, то ж ми вирішили готувати її сингл для ефіру. І для мене це було дивом: як Микола відчув той настрій, який я мав під час написання мелодії, і як втілив його в текст.

- Після усього пережитого, яке ваше враження про українську медицину?

- Я знаю, що є досить успішні операції і у нас. Але, на жаль, українські медики не можуть впевнено сказати, як це роблять лікарі в тому ж Ізраілі: «Едуарде, не хвилюйтеся! 78,5 відсотка цієї хвороби у нас виліковується!» І ти одразу з полегшенням зітхаєш і розумієш - вироку немає. До того ж, державні лікарні в Україні - це совок. Звичайно, там є талановиті фахівці, добрі медсестри. Але, на жаль, переважно все лікування пронизано корупцією, безсердечністю, цинізмом. Коли я читаю звіти про хворих дітей, для яких держава мала закупити ліки, а це не робиться через інерцію чи продажність чиновників, незрозумілі тендери, то стає моторошно. У нас відсутня страхова медицина, мовляв, у нас вона взагалі безкоштовна. Але що тут безкоштовного? Лікарям носять гроші, а ті з задоволенням їх беруть, не даючи жодних гарантій на одужання. Ми всі опинилися в одній системі - і ті, що дають, і ті, що беруть... Але ніхто не задумується, щоб зробити якось по-інакшому. І маємо картину, коли головні лікарі сидять в обшарпаних кабінетах на зарплаті 3 тисячі гривень, розповідають про те, як усе погано у фінансуванні, а самі їздять на шикарних «лексусах». Не кажу про всіх лікарів, але тенденція існує. Вважаю, що в цьому випадку громадяни не повинні чекати від держави, що вона раптом створить для них страхову медицину, а самим задатися питанням: чи готові вони сплачувати певний відсоток від заробітку на створення страхової медицини. А страховики мають запитати у себе: чи готові вони так страхувати? А лікарі мають подумати: чи готові вони працювати чесно і прозоро, а не за «відкати». І це потрібно потім донести до міністрів та народних депутатів. Щоб самі виборці змусили урядовців здійснити реформи в медицині.

Едуард приступа (діля), музикант, композитор - 20.06.2016 09_00 — новини укрінформ е деньги онлайн